Реформування земельних відносин в Україні здійснюється з 1991 року. Основним принципом, який визначив напрями здійснення реформ, стало подолання монополії держави на земельну власність і встановлення багатосуб’єктності права власності на землю. Але, у зв’язку з відсутністю досконалих інструментів регулювання ринку земель, залишається законодавчо заблокованим найбільший сегмент ринку земель – земелі сільськогосподарського призначення, які становлять 45,7 % від площі держави.
В Україні тимчасово встановлений мораторій (заборона на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення шляхом їх продажу), який обмежує конституційні права власників земельних ділянок, що закріплені частиною першою статті 90 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р.: “Власники земельних ділянок мають право продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину”.
Виступаючи 7 квітня ц.р. у Верховній Раді України з черговим Посланням „Про внутрішнє та зовнішнє становище України у 2011 році”, Президент України Віктор Янукович наголосив, що Комітетом економічних реформ одним із важливих до цих пір незадіяних ресурсів розвитку визначено землю. „На сьогодні мораторій на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення гальмує розвиток вітчизняного сільського господарства. Заборона робить неможливим створення ефективних сільськогосподарських підприємств на основі концентрації земельної власності”, - констатував Глава держави. Тому, на переконання Президента України, заходи щодо запровадження регульованого ринку земель сільськогосподарського призначення слід розпочинати першочергово та невідкладно. „Основне завдання – запуск найближчими роками повноцінного земельного ринку і одночасно, створення надійних правових гарантій використання землі за прямим призначенням”, - зазначив Віктор Янукович. Водночас, Президент України наголосив, що всі кроки в цьому напрямку будуть здійснюватися в широкому діалозі з громадськістю. Насамкінець, Глава держава додав: „Жодна фермерська родина, що працює на землі, не буде дискримінована”.
Серед негативних наслідків продовження мораторію на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення можна виокремити основні:
1) стримування оптимізації сільськогосподарського землеволодіння та землекористування, неможливість поліпшити технологічні умови використання сільськогосподарських земель внаслідок нераціональних розмірів землеволодінь, черезсмужжя, вкраплення дрібних ділянок інших власників у масиви земель господарств тощо;
2) концентрація більшої частини земель сільськогосподарського призначення у власності найменш економічно активної частини сільського населення (пенсіонерів та осіб передпенсійного віку), що не має належних професійних знань, фінансових та фізичних можливостей займатися землеробською роботою;
3) отримання земельних ділянок сільськогосподарського призначення у спадщину особами, що проживають в містах, інших країнах, та не мають наміру займатися сільськогосподарським виробництвом і управляти земельними активами, що призводить до невикористання земель сільськогосподарського призначення;
4) блокування процесів створення крупнотоварних господарств ринкового типу, що в умовах завершення процесів інтеграції України до СОТ кардинально знижує конкурентоспроможність вітчизняного сільського господарства на світових ринках;
5) зниження інвестиційної привабливості аграрного сектору української економіки, пов’язане з підвищенням ризику вкладень внаслідок неможливості іпотечного кредитування сільського господарства під заставу земельних ділянок.
Разом з тим, скасування мораторію на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення, багатьма політичними силами обґрунтовується потенційною небезпекою виникнення низки негативних явищ суспільно-економічного характеру, зокрема:
1) Скуповування значних площ сільськогосподарського призначення фінансово-промисловими групами, що матиме свої наслідком “обезземелення” селян та утворення “латифундій” латиноамериканського типу з найманими працівниками.
2) Відчуження селянами земельних ділянок сільськогосподарського призначення за ціною, що є істотно нижчою за економічно обґрунтовану.
3) Концентрація значних площ сільськогосподарського призначення у власності фінансових установ (комерційних банків) під час переходу заставної землі у власність заставоутримувача.
4) Виникнення явища “спекуляції” земельними ділянками, коли значні площі земель сільськогосподарського призначення скуповуватимуться фінансовими спекулянтами із метою подальшого їх перепродажу за більш високою ціною, що призведе до зростання вартості аграрної продукції і спричинить інфляцію.
5) Неконтрольована зміна цільового призначення та урбанізація сільськогосподарських земель.
Ви можете скачати це відео у форматі HD >>
скачати
